ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ КАФЕДРА ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ І ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ “Затверджую” Завідуючий кафедрою ЕіВМ професор О.Волошинський “____”________________ 1999р. Лекція з предмету “Організація медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану” Тема №7. “ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ” Підготовлена начальником навчальної частини кафедри ЕіВМ полковником медичної служби Плісом Б.Я. Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 1999р. Протокол №_________. Івано-Франківськ, 1999 а) Література “Організація медичного забезпечення частин і з’єднань”. Підручник. – Л., 1984. Настанова по медичному забезпеченню бойових дій сухопутних військ (з’єднання, частина, підрозділ). – М., 1987 Настанови по тилу, 1982. “Військово-медична підготовка”. Підручник під редакцією Ф.І.Комарова, 1984, с.199-220. “Основи військової медицини”. – М., 1984. Зміст лекції Вступ Управління медичною службою – комплекс заходів , що стосуються керівництва силами і засобами медичної служби, спрямованих на якомога якісніше і своєчасне виконання завдань з медичного забезпечення військ. Значення управління медичною службою зростало з розвитком воєнної техніки, воєнного мистецтва, з ускладненням тактики ведення бойових дій, а також з розвитком воєнної медицини. В арміях до І Світової і в період І Світової війни управління медичною службою обмежувалось головним чином керівництвом лікувальною діяльністю підлеглого медичного складу. Медична служба не була самостійною і не мала централізованого керівництва. Розвиток і удосконалення засобів і способів ведення бойових дій значно ускладнили медичне забезпечення військ, виникла потреба в організації чіткого управління силами та засобами медичної служби. Медична служба була об’єднана у воєнно-медичну централізовану організацію, а безпосереднє керівництво було покладене на військових лікарів. В сучасних умовах, у зв’язку з ростом маневреності військ, можливістю виникнення масових санітарних втрат, сили і засоби медичної служби значно розширені, вимоги до управління нею різко зростають. Сучасна організація управління медичною службою заснована на тому, що медичні начальники підпорядковуються командирам (тиловим начальникам) у всіх відношеннях, а зі спеціальних питань – вищому медичному начальнику. Право керувати медичною службою, надане медичним начальникам, вимагає від них високих ділових, вольових і моральних якостей, глибоких воєнних та медичних знань. Від високої компетентності медичних начальників залежить рівень та якість управління. 1. Визначення поняття, зміст заходів з управління медичною службою. Вимоги, які пред’являються до управління Управління медичною службою - це цілеспрямована діяльність медичної служби, командирів та начальників, а також органів управління з підтримання постійної бойової готовності її підрозділів, частин та закладів, підготовки їх до медичного забезпечення бойових дій і керівництва ними при виконанні поставлених завдань. Термін “управління медичною службою” містить: з одного боку, загальну систему управління службою (порядок підпорядкування, функції органів управління медичною службою, система зв’язку і т.д.), з іншого – методи управління при організації медичного забезпечення бойових дій військ. Згідно з прийнятою системою управління військами і тилом, управління медичною службою частин і з’єднань організовує відповідний начальник медичної служби за принципом єдиноначальності. До системи управління входить порядок підпорядкованості. В дивізії начальник медичної служби підпорядковується командиру дивізії; в полку – командиру полку. Зі спеціальних питань медичного забезпечення вони виконують розпорядження вищого медичного начальника. Начальники медичних підрозділів, частин і закладів підпорядковуються безпосередньо начальнику медичної служби. Так, наприклад, командир ОмедБ – начальнику медичної служби дивізії і т.д. Інші спеціальні підрозділи, частини (пол...